Як раніше повідомляв Голос Громади, 19-річна Катя Пятакова звернулася до олександрійців за допомогою. Лікарі поставили їй діагноз хронічна ниркова недостатність в термінальній стадії, і як наслідок – у дівчини гіпопластична дисплазія обох нирок.

Кореспонденти Голосу Громади вирішили поспілкуватися з Катериною та її тіткою – Іриною Дробот та дізнатися, що змусило їх звернутись за допомогою до небайдужих жителів міста.

Народилася Катерина Пятакова 8 січня 1997 року. З проблемою нирок вона стоїть на обліку з 2,5 місяців – а діагноз “хронічна ниркова недостатність” поставили їй в 11 років.

Коли Каті було 4,5 років її батьки поїхали на заробітки в Москву. Через брак грошей і некомфортні умови для життя дітей заробітчан в Росії, тітці дівчини – Ірині її сестра запропонувала залишити Катю в себе. При цьому вони домовилися, що, через постійні хвороби дитини, Ірина піде з роботи – її ж батьки будуть надсилати кошти для утримання Каті. Звісно, жінка погодилась, так як маленька жвава дівчинка була її ріднею, а хто ж окрім сестри зможе підтримати в тяжку годину? Та через деякий час у батьків Каті почалися конфлікти. Постійні сварки привели до того, що, продовжуючи проживати в Росії, вони розійшлися. Через пів року після того, як Іра пішла з роботи, “фінансова допомога” теж закінчилася.

А поки батьки продовжували налагоджувати особисте життя, Ірина з чоловіком боролася з зачатками серйозної хвороби племінниці. Діагноз довго не ставили. Ніхто навіть не думав про те, що проблеми зі здоров’ям приведуть до серйозних наслідків. Розуміння ж прийшло з поверненням батька Каті.

Читайте також:  Олександрійців запрошують стати акторами театру «Консенсус»

“Через 4 роки приїхав Катін батько. Було таке відчуття, що в нього запущений бронхіт – тому я повела його до лікарні, – розповідає Ірина. – Я повела його в поліклініку, де виявилося, що в нього вже предінсультний стан. Наступного ранку після госпіталізації я прийшла до лікарні, де лікар запитав в мене, чи хворіє хтось з родичів на хронічну нирокову недостатність. Це був удар, так як стало зрозуміло, що проблеми з нирками у Каті є спадковими. Батько ж проходив 37 років, не знаючи про свою хворобу”.

В цей час у нього вже була друга дружина, яка проживала в Горлівці. Саме туди і поїхав батько Каті, якому вже на той час призначили діаліз. Спостерігаючи за процесом його лікування, Іра морально готувалася до майбутнього Каті. Лікарі ж сподівалися, що вона зможе прожити без діалізу до дорослого віку. Але цього не сталося. Вже в 13 років дівчинку довелося каретою швидкої допомоги доправляти до Києва. Саме в цей час Іра стала офіційним опікуном своєї племінниці, так як довелося почати приймати дійсно відповідальні рішення.

Тепер же гемодіаліз є невід’ємною частиною життя Каті Пятакової та її тітки. Гемодіаліз є одним із способів позаниркового очищення крові, коли через напівпроникну мембрану відбувається видалення з крові токсичних речовини та продуктів метаболізму. За системою людина гемодіаліз повинна проходити 3 рази на тиждень по 4 години терапії. Але проблема наразі в тому, що процедура проводиться в Кропивницькому. На щастя, Іра змогла домовитись з лікарями та перевізниками, щоб проходити процедуру 2 рази на тиждень по 6 годин. При цьому Каті заборонено пити багато води, їсти “водянисті” продукти. Сама ж процедура починається з 21:30 до 3:30 ночі – весь цей час до однієї руки підключені апарати.

Читайте також:  В Олександрії поки господиня спала, зловмисник обкрадав її оселю

qlbwyadxrc

“Коли мені було 13 років, лежати навіть 4 години було дуже тяжко. – говорить Катя. – А зараз я просто сплю, інколи слухаю радіо”.

В 16 же років лікарі знайшли у дівчини в голові пухлину. Вона передавила кровопостачання до зорового нерву, що спричинило сліпоту.

“Звикнути до незрячості було дуже важко, в мене ставалися істерики – чому так? Але я звикла. Зараз я вже можу користуватись телефоном (в мене загострилась пам’ять), по дому сама ходжу, можу сама собі зробити чай. Правда, окріп доводиться пробувати пальцем”, – сміється дівчина.

Зараз же Катя освоює планшет зі звуковою програмою для незрячих, який їй подарували представники української діаспори в Канаді.

В 2014 ж році почали збирати гроші на пересадку нирки в Білорусі. Місцеві волонтери, зокрема Анастасія Павлова та інші небайдужі олександрійці, створили групу та почали звертатись до всіх, хто може допомогти. Надходили кошти від різних людей та різних країн. Зокрема 9 тисяч доларів надіслав чоловік з групи, що займається проблемами пересадки печінки, певну суму надіслав і меценат з Росії, який побажав бути невідомим. Через активну роботу волонтерів назбиралося зайвих аж 27 тисяч доларів, які дівчата відклали на випадок, якщо їх викличуть на пересадку.

Читайте також:  В Олександрії неповнолітній підрізав свого товариша по чарці

Та через деякий час “розові окуляри” розбилися.

“В нас була готова сумка зі всім необхідним, щоб без паніки полетіти до Мінська. Та нас довго не викликали, а на гемодіаліз треба було продовжувати їздити. Так само потрібно раз в 3 місяці їздити в Київ здавати аналізи. Адже без аналізу крові навіть у випадку появи донора нас ніхто не викличе”, – зазначає Ірина.

Час йшов, гроші витрачалися. Для того, щоб якось зійти з “мертвої точки” Ірина навіть наважилася на крос-пересадку – віддати свою нирку вона могла в Турції, де це законно. Жінка вже відправила всі документи, але несподівано в неї виявили онкологію.

Наразі ж збір коштів йде не так швидко.

“Не дивлячись на все, не треба втрачати надію, – говорить Ірина. – Ми постійно кажемо Богу “Спасибі” за те, що живі після всього, що перенесли. Адже за прогнозами лікарів лише 1% зі 100 виживає після операції, яку останню робили Каті. Ми будем дякувати Богу, за те що ми живі, ходим, їздим. Ми хочемо жити. І будем боротись!”.

Кореспонденти Голосу Громади нагадують, що збір коштів триває до 15 жовтня 2016 року!

Додаткову інформацію можна дізнатися за тел: +38 097 769 28 43 (Ірина) або в спільноті в соц.мережі Вконтакті.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ