Олександрійські глядачі симпатизували проблемному кіногерою-втікачу Девіду Бонду

77

В олександрійській галереї VashArt (вул. Чижевського, 8) у рамках заходу «Кіноклуб «Канікули з користю Docudays UA»  відбувся показ чергового документального фільму. На цей раз глядачам була запропонована повнометражна робота британського режисера і сценариста Девіда Бонда «Стираючи Девіда» («Erasing David»), яка отримала нагороди на Міжнародному фестивалі документального кіно на тему прав людини.

В основі фільму – ідея, яка пропонує глядача замислитися, наскільки гарантованим є конституційне право пересічного громадянина на недоторканність і таємницю його приватного життя в сучасному суспільстві та чи є воно хоча б якось захищеним від «всевидячого ока» істеблішменту. Розмірковуючи над тим, що насправді звичайні люди у повсякденному житті навіть не здогадуються, як багато їхніх різноманітних особистих даних «осідає» будь-де, починаючи від державних установ та крупних фінансових компаній і аж до різних дрібних приватних фірм, автор фільму для початку розіслав запити у декілька навмання взятих приватних компаній та державних організацій про те, які відомості вони мають про нього самого. Результат вражає: у відповідь він отримав від них цілі купи паперів з різноманітними даними про себе. Особливо відзначилась відома міжнародна компанія Amazon, яка «чесно» видала Девіду все, що знає про нього, на 800 аркушах паперу! Здавалося б, ну навіщо організації, яка всього лише займається торгівлею товарами в інтернеті (нехай навіть і в глобальному масштабі) таке величезне «досьє» на звичайнісінького клієнта?

Читайте також:  Кіровоградщина на 50% буде споживати енергію від сонячних електростанцій

«Але ж це тільки видима частина айсберга: нікому не дано знати, скільки ще негласної інформації про життя кожного з нас збирається секретними державними установами та спецслужбами, – продовжує далі Девід Бонд. – Збирається не лише завдяки хитромудрим сучасним технологіям, а й просто по «слідах», залишених нами у вигляді особистих даних у банках і лікарнях, комунальних службах і соцмережах та навіть про наших дітей – в школах, дитсадках тощо».  І врешті він наважується на неординарний експеримент: хоче спробувати зникнути безслідно з поля зору всіх без винятку, викреслити, «стерти» себе таким чином з життя суспільства на певний час. Але заздалегідь попереджає про це приватних детективів – таке собі квест-парі строком на 30 днів: я біжу, ви наздоганяєте. Девід залишає родину, яка живе у Кентербері (вагітна дружина та маленька дитина), втікає з Великої Британії, весь час переїжджаючи від Парижа до Брюсселя і далі знову до Англії. Живе не лише у величезних мегаполісах, а й в диких безлюдних горах і лісах. Та де б він не був, йому все одно весь час на п`яти наступають найняті ним же детективи. І вони не користуються при цьому чимось фантастичним: просто йдуть по «слідах», мимоволі залишених «клієнтом» у вигляді особистих даних в залізничних касах, у соцмережах, від отриманих записів з камер спостереження у людних місцях, телефонних дзвінків тощо. Весь процес втечі і переслідування знімався  на відеокамери обома протилежними сторонами – самим Девідом та детективами –  у режимі реального часу і по закінченні цього неординарного експерименту був змонтований в одну кінострічку.

Читайте також:  На Кропивниччині ще 20 дітей-сиріт та 1 дитячий будинок сімейного типу отримають житло від держави

…Що таке людина у сучасному соціумі: голка, якій легко загубитися у копиці сіна чи гвинтик великого механізму, котрий весь час повинен бути на виду, аби його у разі потреби можна було «прикрутити» або й просто «замінити»? Де взагалі пролягає межа між приватним життям і обов`язком перед суспільством і державою? До таких болісних роздумів підводить глядача Девід Бонд, якому, до речі, так і не вдалося «загубитися у сіні»: детективи вирахували і «спіймали» його без надмірних зусиль вже за 18 днів після втечі.

Читайте також:  У наступному році хворі, зокрема й в Олександрії, будуть отримувати електронний «лікарняний»

Робота вийшла у автора надзвичайно захоплюючою: глядач мимоволі втягується у реальну детективну історію і з напруженням чекає її розв`язки, симпатизуючи поперемінно то втікачу, то його переслідувачам. Так відбулося і в нашому кіноклубі юних і дорослих олександрійців: аудиторія після перегляду фільму розділилась у думках. Одні були переконані, що у світі (і Україна не виняток) давно і постійно порушуються права людини на таємницю особистого життя, отримання та використання її конфіденційних даних. Інша ж частина вважала збір та зберігання особистої інформації такою собі вимушеною платою за безпеку життя тієї ж самої пересічної людини хоча б у контексті росту кримінальної загрози та міжнародного тероризму, для якого не існує кордонів. Дискусія на цю тему вийшла жвавою і повною різних поглядів на проблему.

Фільм дуже заслуговує на перегляд. Організатори його показу – Анна Орловська та Ірина Кваша разом з волонтерами. Робота кіноклубу стала можливою завдяки проекту «Підвищення спроможності НДО Центральної і Східної України», що адмініструється громадською організацією Центр «Тамариск» за фінансової підтримки Національного Фонду Демократії і вона триває.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ