Олександрійський чемпіон пробіг 223 км за дві доби

260

Нещодавно у м.Вінниці пройшли десяті ультрамарафонські змагання. Цей спортивний захід, який включає в себе цілий ряд легкоатлетичних дисциплін з бігу на довгі дистанції поза стадіоном, за традицією відбувся в місцевому парку Дружби народів.

Оскільки змагання  є відкритими, у них беруть участь бігуни з інших країн і цей захід стає дедалі популярнішим. Цього року у складі  учасників були представники  Білорусі, Польщі, Чехії, Естонії, Словакії, Росії і звичайно, українські бігуни.

Безумовним апогеєм чемпіонату стали  довготривалі забіги: на 12, 24 та 48 годин під назвою «Самоперевершення». Коротко про правила цих екстремальних змагань. Біг проходить у парку по колу, довжина якого 1317 метрів. Старт розпочинається о 12-й годині, першими стартують бігуни дводобового забігу, наступного дня о тій же годині – однодобовики. Ще через 12 годин – ті, хто обрав 12-годинний забіг, а фінішують всі разом, також о 12-й годині.  Під час забігів дозволяється робити перепочинки, скажімо, для масажу, для харчування чи пиття, а вночі – для сну, оскільки екстремальні забіги потребують колосальної витрати енергії. Критерій, за яким визначають переможця – максимальна кількість кілометрів, які він подолав протягом заявленого часу. Наприклад, облік кілометрів по кожному учаснику ведеться індивідуально спочатку по кількості подоланих ним повних кіл, а потім, після сигналу «Фініш» вимірюються ще й метри неповного кола, які бігун встиг пробігти до моменту фінішного сигналу.

«Голос громади» минулого року вже розповідав про традиційний вінницький ультрамарафон і зокрема – про його учасника, бігуна на довгі дистанції олександрійця Олександра Жосана. Нагадаємо, на тогорічних змаганнях від брав участь у добовому забігу, де за 24 години подолав 130 км і то був його особистий рекорд. А цього ж року він у Вінниці вирішив перевершити власне досягнення, кинувши виклик долі у дводобовому (тобто 48- годинному!) забігу. І свій задум успішно здійснив, не лише подолавши дистанцію, а й ставши переможцем у своїй віковій категорії. Підсумковий результат – 222 км 980 м за 48 годин. А зробити це було дуже і дуже непросто… Втім, нехай краще своїми враженнями поділиться сам чемпіон.

Читайте також:  Олександрійська міська влада шукає виконавців вивезення побутового сміття

Чому супермарафон має назву «Самоперевершення»?

-Здогадатись не важко: тому, що  учасники  кидають виклик виснажливим дистанціям (в середньому пробігають близько 100 км за добу), та погодним умовам, показують приклад терпіння, сили духу.  Кожен бігун, який фінішує у цьому ультрамарафоні, є переможцем у першу чергу над собою, перевершивши таким чином власні можливості.

-Олександре Карповичу, що найбільше запам’яталося цього разу?

-Першого дня все починалося чудово: ясна погода, температура повітря не спекотна, комфортні 18-19 градусів. Але перед вечором розпочався дощ. Спочатку він був невеликий і короткий, та десь через годину-півтори пішла справжня злива, інтенсивна і холодна. Справа у тому, що під час бігу це не лише неприємно і незручно (мерзнеш, м`язи стають нееластичні, через що різко збільшується небезпека травмування, вода заливає очі і ти нічого не бачиш), а головне – тому що у мокрих кросівках і шкарпетках дуже швидко натреш ноги і тоді вже ні про яку боротьбу не може бути й мови. А доріжка, по якій ми бігли, вмить перетворилася на річку, вода сягала вище кісточок. На такий випадок організатори передбачили для бігунів схованки – невеликі намети. Оскільки йшло вже на ніч, то я вирішив перечекати дощ в одному з них, а заодно – перевести подих, трохи відпочити. Але де там! Злива була такою, що наш тримісний намет просто забивало водою зверху і його дах протікав на голови мені і ще двом учасникам та крім того, наповнювався водою через днище. Отож ні про який відпочинок чи тим більше сон не могло бути й мови: ми були зайняті тим, що весь час відром вичерпували з намету воду. Так минуло кілька годин, тому що хоча злива згодом вщухла, але дощ ще довго тривав. Довелося продовжувати бігти в таких умовах. Я надів дощовик з плівки, який прихопив з собою. Від дощу він трохи захищав, але в ньому поганий теплообмін, ти «не дихаєш». Крім того, аби хоч якось захистити взуття від намокання, я обмотав кросівки скетчем, та знову ж таки, ця «гідроізоляція» заважала повноцінному бігу і парила ноги. У мене було з собою три пари запасних кросівок і шкарпеток, та як виявилося, на дводобовий забіг цього замало, не завадило б пар з п`ять. Одним словом, погода підготувала нам випробування на «самоперевершення» сповна…

Читайте також:  Завтра для мешканців с. Войнівка Олександрійського району буде тимчасово припинено подачу газу

-У бігу на довгі дистанції вирішальну роль відіграє не лише фізична витривалість і воля, а й раціональна тактика…

-Справді, тактичний підхід мені дуже допоміг. Слід сказати, що взагалі склад учасників був сильний, всі дуже «міцні горішки». До того ж не лише чоловіки: були і учасниці добових забігів далеко не слабкого десятка. А я від самого початку орієнтувався на двох лідерів: минулорічного переможця ультрамарафону з м.Енергодар та срібного призера з Вінниці. Ми йшли весь час з перемінним випередженням. Але вони, очевидно, схибили з тактикою, витративши сили першого дня у намаганні будь що «намотати» кілометри, навіть у дуже важких умовах, під час сильного дощу. Мені ж вдалося-таки наступної ночі трохи відпочити і другого дня змагань показати непогану швидкість, випередивши у кілометражі обох суперників своєї категорії, які, з усього видно було, віддали всі сили напередодні і наступного дня вже ледь-ледь добирались до фінішу. Оскільки це був мій перший в житті дводобовий забіг, судді окремо поздоровили мене з першою подоланою мною «двохсоткою» (200 км) ще до того, як був оголошений фініш. А в підсумку виявилося, що я таки отримав те, що хотів: переміг обох головних суперників. Вони посіли відповідно третє та друге місця.

Читайте також:  Олександрійці вшанували пам`ять загиблих жертв Голодомору (ФОТО)

-Що у планах?

-Знаєте, я нікому не говорив наперед, що готуюся спеціально до дводобового забігу. Тому і зараз можу сказати тільки одне: полишати бігову доріжку не збираюся, надалі намагатимуся також брати участь у подібних заходах. А коли щось з цього вийде, тоді обов`язково поділюся з вами і читачами «Голосу громади».

Організатори ультразабігу – громадська  організація «Марафонська команда Шрі Чінмоя» та Вінницька обласна федерація легкої атлетики.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ