Степан Ніколенко: «Паризький Лувр мене не надто вражає»

321

В олександрійській художній галереї VashArt добігає кінця персональна виставка картин художника і педагога Степана Ніколенка (про її відкриття свого часу розповідав «Голос Громади»). Ми зустрілися з відомим митцем для короткого інтерв`ю.

  • Степане Федоровичу, судячи з представлених тут робіт, ви віддаєте перевагу пейзажам, натюрмортам, портретам. А як ви ставитеся до жанрової тематики, наприклад?
  • Як вам сказати… Взагалі так, є художники суто історичного жанру, мариністи і так далі. Я пробував писати і море, і жанрові теми, але мені здається, я «не тягну» за своїм складом характеру на історичні, побутові тощо жанри.
  • Тут виключно – полотна, виконані олією. Вам теж ближче станковий живопис олією?
  • У міській пушкінській бібліотеці нещодавно була моя виставка акварелей. Коли я ще працював в інституті після його закінчення, то займався графікою – ліногравюра, офорт. Але тут у мене немає станка, умов для графіки, тому я переключився на живопис. Ну а з живописних матеріалів це, звичайно, перш за все олія. Акварель, гуаш – теж добре, але я вважаю, що олійні фарби кращі: матеріальність передати, спіймати різні нюанси – в живопису такі тонкощі дуже важливі.
  • Можете виділити якісь роботи, які вам особливо дорогі?
  • Навряд. Виділити складно. Хоча є декілька робіт, з якими я не хочу розлучатися.
  • Багато олександрійців, у тому числі й відомих, вважають себе вашими учнями. Хоча б приблизно, скільки таких за вашу педагогічну діяльність ви випустили «з-під крила»?
  • Якщо приблизно…12 років роботи в училищі, це по 15 учнів щороку, ну нехай буде 100, бо не всі пройшли через мої руки. В художній школі, де я був директором, було 780 учнів, які її при мені закінчили, з них більше 550 поступили в художні училища от і рахуйте: десь більше тисячі учнів, до науки яких я причетний.
  • Здається, у вас тісні родинні зв`зки з Францією.
  • Так, моя старша дочка вийшла заміж за громадянина Франції і вже давно живе разом з сім`єю у цій країні.
  • Напевне, ви не раз відвідали Францію?
  • Це треба порахувати… Ну, десь не менше дванадцяти разів.
  • Тоді не можна не запитати про ваші особисті естетичні враження, отримані там, адже Францію, крім іншого, називають ще й країною мистецтва. Напевне, ви не оминули «музей над всіма музеями», знаменитий паризький Лувр з його найбільшою у світі колекцією картин (близько 8 тисяч)?
  • Не так Лувр… Зібрані у Луврі полотна – це, знаєте, така абсолютна класика, монументалізм, про які важко сказати щось своє. Мені більше подобається в Парижі музей д`Орсе з картинами художників-імпресіоністів. Ван Гог, Ренуар, Дега – їх я можу нескінченно довго розглядати і роздумувати над ними.
  • Але повернемося до вашої виставки. Як ви оцінюєте цей захід?
  • Повинен сказати, що саме по собі існування у місті художньої галереї, засновницею якої є Ірина Кваша, має велике значення для місцевих (і не тільки місцевих) художників. З Ірою ми вже не вперше співпрацюємо, за що я їй вдячний. Площа галереї для нашого міста достатня, є де розміститися. Наприклад, в нашому краєзнавчому музеї я виставляв всього 10-12 робіт, у бібліотеці Пушкіна теж до 15-ти, наскільки дозволяло місце.  Для мене особисто ця виставка значима і я сподіваюся, що вона – не підсумкова, що я ще щось покажу людям.
Читайте також:  Скільки олександрійцям доведеться сплатити за газ у грудні?

Коротка довідка. Степан Ніколенко народився в Олександрії. У період з 1963 по 1968 рік навчався у Краснодарському педагогічному інституті за спеціальністю «Викладач креслення й малювання». Після отримання диплому в 1968 році він залишився викладати в цьому закладі на кафедрі рисунка, де працював до 1972 року.

У 1972 році С. Ніколенко повернувся до Олександрії та влаштувався викладачем в Олександрійське училище культури і працював там до 1973 року. З 73 року по 2012 рік викладав в Олександрійській дитячій художній школі, яку він створив і де був директором з першого дня її існування. З 2012 року – викладач в Олександрійському училищі культури.

Читайте також:  Зима близько: на Олександрійщині працюватимуть додаткові пункти обігріву

У 2008 році Степану Федоровичу Ніколенку було присвоєно звання «Почесний громадянин Олександрії».

Творче кредо художника: «Треба зображати оптимізм, радість, щоб люди вірили в добро, любили людей і світ». Степан Ніколенко є автором декоративно-монументального панно на олександрійському Палаці культури «Світлопільський». Спільно з художником О.Охапкіним він виконав живописні панно, дерев’яні та металопластикові композиції для приміщення Олександрійської дитячої бібліотеки ім. Юрія Гагаріна, написав ікони та сюжетні композиції для Свято-Покровського кафедрального собору та церкви Святих Анастасії і Федора в Олександрії, ікони та сюжетні композиції для церкви Петра і Павла в Кропивницькому.

Читайте також:  Юна олександрійка стала переможницею Всеукраїнського конкурсу «Лідер читання 2020»

Також С. Ніколенко є автором герба й прапора Олександрії.

Його роботи знаходяться в Кіровоградському обласному художньому музеї, в Олександрійському краєзнавчому музеї, у приватних колекціях УкраїниРосіїПольщіНімеччиніФранціїАнгліїАлжируВенесуелиСША.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ