«Трудова міграція» поняття для жителів Олексанрійщини не нове, але за останній час воно набуло тривожного значення. Наші земляки активно вирушають до Європи, але не на відпочинок, а в пошуках кращої та високооплачуваної роботи. І в перспективі навіть, щоб залишитися на постійне місце проживання. З одним із таких трудових емігрантів, нашим земляком, кореспонденту Голосу громади вдалося поспілкуватися.
Віталій, мешканець одного з сіл Олександрійського району відразу після закінчення ВУЗу, отримавши вищу освіту, вирішив шукати кращого життя в сусідній Польщі.
«Спонукала до пошуків роботи за межами України відсутність роботи. Навіть не те, що б за фахом, а просто роботи з нормальною оплатою, адже всюди потрібні фахівців вже з досвідом роботи», - ділиться враженнями Віталій. «Мати та рідні поставились із розумінням до мого задуму поїхати за кордон на роботу. Документи вдалося зробити достатньо швидко – два тижні для відкриття закордонного паспорту, потім агентство, яке і займалось моїм працевлаштуванням. А далі ще дев’ять днів чекав доки відкриють візу», - продовжив свою розповідь юнак.
«Праця, ж звичайно не за фахом, – на заводі металоконструкцій. Оплата становить 9 злотих, якщо перевести в гривні – 60 гривень, за годину праці, щоправда з досвідом виплати збільшуються. Тим, хто працює більше двох місяців виплачують вже 10 злотих. Та не солодко доводиться нашим заробітчанам, адже нам не просто даються ці закордонні гроші. Мінімальний час зміни 8 годин, але можна працювати і більше – зміни по 10-12 годин, якщо звичайно є бажання та залишаються сили».
Заробітчани мешкають в будинку, котрий надає підприємство, де й працює Віталій. Є три кімнати, в кожній з яких живе по три людини. Кухня та душ спільні. Більшість працівників українців – це ті, хто шукає більшого заробітку та кращого життя. Місцеві мешканці ставляться, в більшості своїй, привітно, проте, де в чому, все ж таки, не розуміють приїжджих заробітчан.
На питання: «Чи залишився б Віталій в Україні, якби була можливість на місці знайти роботу з подібною, до польської, зарплатнею?» – хлопець відповідає схвально: «Якби були умови, робота, навіть не за фахом, а з гідною оплатою, то звичайно б залишився, а так просто не залишилось вибору».
