Цьогорічне літо видалося дуже аномальним – то температура під 40 градусів, то проливні дощі, і все це змушує добре подумати перед тим, як вийти на вулицю. Але є люди, яких негода не зупиняє – зокрема торговців біля автовокзалу.
Проблема стихійної торгівлі за межами ринку вже не вперше піднімається в Олександрії. Згідно кодексу України про адміністративні правопорушення торгівля з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої. Найбільших масштабів вона набрала біля місцевого автовокзалу. Починаючи від абрикос, яблук та кавунів, і закінчуючи більш вибагливими м’ясо-молочними продуктами, продавчині розклали свою продукцію навколо вокзалу. При чому «навколо вокзалу» в найбуквальнішому сенсі, адже фрукти-овочі лежать прямо на асфальті, в кращому випадку – на дерев’яній підставці. Як довго, наприклад, під палючим сонцем можуть пролежати такі продукти – питання інше. Бо зазвичай люди, що орієнтуються на торгівлю «з рук» вважають, що майбутні страви будуть приготовані з домашніх овочів, а їх діти будуть пити свіже молоко. Проте купівля продуктів харчування на стихійних ринках може загрожувати не лише зіпсованими та неякісними продуктами, а й такими складними захворюваннями, як сальмонельоз, гепатит А, ботулізм та дизентерія.
Звісно, «благими намірами…», як то кажуть, але контролювати стан та якість продуктів харчування в місті повинні відповідальні за це служби. І перш за все – органи місцевого самоврядування, бо саме їм ці служби підпорядковуються. Але чомусь міська влада не поспішає турбуватись за «здоровий раціон» містян. Чи то посадовці самі полюбляють купувати собі на вечерю курей, якими торгували біля автобусу на Кіровоград, або ж – молоко з присмаком місцевої пилюки дуже підходить для випічки, та ймовірно «переселяти» продавчинь ніхто не збирається. Зважити потрібно і на те, що і автобусам не дуже зручно паркуватися біля цих імпровізованих «торгівельних точок», – і людям, що стоять та чекають на свої рейси.
Але з мовчазної згоди міських посадовців ця ситуація ніколи не налагодиться, і лише Олександрійська громада має можливість звернути увагу міської влади на проблему незаконної, перш за все, стихійної торгівлі.
