Сьогодні, 28 серпня відбулася чергова 87-а сесія Олександрійської міської ради, повідомляє «Голос Громади».
На порядок денний пленарного засідання було внесено 25 питань (але в подальшому цей перелік було скориговано), на участь у засіданні спочатку зареєструвалися 23 депутати (з 36-ти народних обранців міської ради).
Переважна більшість питань черги денної була звичайного робочого характеру. Окрім лише чотирьох, які викликали неабияку полеміку, емоції і навіть різке протистояння думок серед депутатів. Це все ті ж «пріснопам’ятні» питання про ліквідацію бюджетних закладів селища Пантаївки: депутатському корпусу пропонувалося припинити діяльність Будинку культури, дитячої музичної школи, дошкільного навчального закладу «Спеціальний дитячий будинок» та ясел-дитсадка №23. І вже під час схвалення порядку денного із зазначеними питаннями стали випливати одна за одною дивні «нестиковки».
Перш за все депутат Микола Смакула нагадав присутнім, що точнісінько такі ж рішення – про ліквідацію цих же зазначених закладів - міська рада одного разу (а саме – у січні 2020 року) вже приймала! Прийняла, до речі, незаконно - на переконання ряду депутатів, які голосували тоді проти і потім оскаржували це рішення міськради в суді. Далі, за словами М.Смакули, процес продовжувався: управління освіти та культури міськради звільнило персонал, який працював у пантаївських закладах, після чого їхнє майно і приміщення були передані Пантаївській селищній раді. Отож у своєму виступі депутат наполегливо добивався відповіді: який сенс криється у тому, щоб скасовувати попереднє рішення міськради про ліквідацію пантаївських Будинку культури, музичної школи, дитсадка і дитбудинку, а сьогодні знову приймати рішення про їхню ліквідацію, які вже ліквідовані (бодай і незаконно) цією ж міською радою більш ніж півроку тому? Адже виходить якесь дуже дивне замкнене коло, вважав депутат М.Смакула. Але чіткої відповіді він не отримав: міський голова Степан Цапюк лише багатозначно зауважив: «Ну й нічого страшного: ніякої трагедії у цьому немає»…
Отож депутатська пропозиція М.Смакули була - зняти з розгляду ці чотири суперечливі питання. Проголосували за виключення їх з порядку денного, але виявилося, що наявних голосів не вистачило для зняття скандальних питань: фракція «Опозиційного блоку» дружно була проти.
Зате потім, вже під час процедурного голосування за те, щоб ліквідувати (повторно) бюджетні заклади Пантаївки, виявилося, що перевага у голосах все-таки на боці тих депутатів, які вважають недоцільним «подвійну» ліквідацію!
(Мимохідь варто зазначити ще й іншу деталь, на яку звернув увагу присутніх депутат Смакула: за його словами, майно, яке управління освіти і культури передавали Пантаївській селищній раді, перебуває у провадженні Державної виконавчої служби як таке, що знаходиться у кредитній заставі, тобто юридично воно не може бути відчуженим. Тим не менш майно вже зареєстроване у держреєстрі і зареєстроване чомусь світловодським держреєстратором… Втім, це дещо інші питання, які лише опосередковано стосуються означених питань ліквідації закладів).
Тим часом сесія продовжила свою роботу, розглядаючи інші робочі питання. Та низка непорозумінь і хвацьких «піруетів» цієї сесії ще не вичерпалась…
Вже аж коли на пленарному засіданні були розглянуті останні земельні та інші завершальні питання порядку денного, відбувся такий собі заключний акорд: на сесію «під завісу» раптом з`явився депутат Ігор Руденко і було оголошено… що він має «окрему думку» (?) стосовно ліквідації закладів Пантаївки. І міський голова Степан Цапюк знову вносить питання про припинення їхньої діяльності на голосування! Ну і звісно, цей новоприбулий «голос» з`явився на сесії «на шапочний розбір» не випадково: у повторному ПЕРЕголосуванні (яке взагалі не лізе в жодні ворота регламенту міської ради), саме голос депутата Руденка «за» ліквідацію пантаївських закладів культури і освіти виявився вирішальним. (До речі, ні на засіданні постійної депутатської комісії, ні на погоджувальній нараді, які передували сесії, ця «особлива думка» чомусь ні разу не прозвучала – по тій простій причині, що депутат І.Руденко на них просто не з`явився. Ця його «рятівна думка» чомусь «викристалізувалася» аж тоді, коли потяг вже давно пішов. Та дана обставина, як виявилося, нічому не завадила).
Отож таким чином пантаївські заклади все-таки зазнали подвійної ліквідації всупереч будь-якій логіці і законодавчим нормам. Виникає цілком резонне запитання: чому керівництво міської ради так наполегливо добивалося цієї подвійної ліквідації? У чому тут її інтерес та заодно - доцільність прийняття такого оригінального рішення? І чи не виникне бажання у політиків місцевої влади спокуса втретє, вчетверте, висловлюючись метафорично, «бити все в одну і ту ж воронку» під назвою Пантаївка? Чому б і ні: адже причину (тобто «особливу думку») для цього завжди можна знайти, було б лише бажання. А можливості, як бачимо, для цього також знаходяться…
