Громада будує мости в майбутнє: інтерв’ю голови Приютівської ОТГ Андрія Коломійцева

542

Сьогодні одну з найбільших в Україні по території громад — Приютівська — очолює Андрій Коломійцев. Незважаючи на всі зовнішні фактори, Приютівська громада наполегливо розвивається, демонструючи успішний приклад децентралізації.

Посилаючись на інтерв’ю, яке підготував Геннадій Рибченков, кореспондент сайту “Україна-Центр”, “Голос Громади” повідомить про життя громади, її майбутнє та розвиток під керівництвом Андрія Коломійцева.

– Андрію Олександровичу, ви раніше були головою Олександрійського району, заступником голови обласної державної адміністрації, а зараз — голова Приютівської об’єднаної територіальної громади. Чесно кажучи, виглядає як зниження статусу.

– Ми з самого початку розуміли, що робота в державних органах виконавчої влади — це тимчасове явище. На своїй посаді в обласній держадміністрації я максимально використовував свої можливості, виконував роботу чесно, повноцінно і професійно. Тому, маючи навички та знання, а також чималий досвід у виконавчій владі, я прийняв рішення очолити громаду. Адже перед громадами відкриваються нові можливості, а разом з можливостями — передаються великі повноваження і відповідальність.

Люди мені повірили. І на виборах, зі значним відривом, я обійшов своїх конкурентів, здобувши перемогу. Через два роки, працюючи на посаді голови Приютівської ОТГ, я розумію, що не помилився і зробив правильний вибір. Говорити про зниження статусу з посади заступника губернатора на посаду голови об’єднаної територіальної громади я б не став. Адже крім величезної відповідальності у мене з’явилися і нові повноваження, і колосальні можливості, які я впевнено використовую для розвитку території громади.

– Скоро два роки, як вас обрали. Десь, умовно кажучи, посеред реформи з децентралізації влади, на перехідному етапі. Прав у громад стає більше? – Я б сказав, що Приютівська громада втратила чимало часу, треба було раніше створювати. Перші громади, створені на початку реалізації реформи (у нас це Маловисківська, Новоукраїнська, Бобринецька громади), отримали набагато більше можливостей і велику підтримку як від європейських партнерів, так і з державного бюджету. Що стосується нас, то ми теж встигли побувати в привілейованому становищі. Уже другий рік отримуємо з державного бюджету кошти. Незважаючи на те, що європейці зараз менше підтримують, тому що громад уже багато і всіх неможливо підтримувати, в деяких європейських програмах ми взяли участь. Зараз нам за програмою U-LEAD з Європою надається підтримка роботи Центру з надання адміністративних послуг — обладнання, меблі, навчання персоналу.

Читайте також:  Гарний старт: олександрійка вже у 20-ці кращих кулінарів-аматорів кулінарного шоу "Мастер шеф"

Що стосується повноважень, ми їх отримали повністю — це і розподіл, і управління державними землями, і бюджетні відносини з державою. На сьогодні цього достатньо для такого органу місцевого самоврядування, як територіальна громада, щоб бути більш самостійними, ніж раніше. Ми працюємо з низкою повноважень на рівні районної адміністрації, ми практично як місто районного рівня, безпосередньо спілкуємося з областю і з Кабінетом Міністрів.

Що далі? Дуже багато залежить від керівництва країни. Єдине, що на даному етапі, коли закон про добровільне об’єднання громад себе в чомусь вичерпав, комусь треба взяти відповідальність на себе і пропрацювати економічну складову життєдіяльності громад, щоб вони стали ще більш самостійними.

– Чи є підрахунки — скільки було коштів в бюджетах сільрад, які об’єдналися в вашу громаду, до об’єднання і як змінився загальний бюджет після об’єднання?

– У 2017 році, до об’єднання, загальний бюджет всіх сільрад і селища міського типу Приютівка становив приблизно 20 мільйонів гривень. Це без урахування субвенції та дотації з держбюджету, це власні надходження коштом місцевих податків і зборів — орендної плати за землю, єдиного земельного податку і т.д. Сьогодні загальний бюджет громади за минулий, 2019 рік склав 97 мільйонів. Звичайно, треба врахувати, що в цих 97 мільйонах 40 відсотків, 40 мільйонів, — субвенція з держбюджету, освітня, медична, але решта — наші власні надходження. Більш ніж у два рази зросли власні збори. Якщо розділити на кожного жителя, то у 2017-му на одну людину було 1700 гривень, а у 2019 році це вже 4700 гривень. Практично втричі більше.

– Кожен житель території відчув це на собі? – Думаю так. В першу чергу кожен побачив близькість влади до себе. Люди оцінили, що після створення громади нема потреби їхати в район або область, щоб вирішити якісь свої питання. Люди відчули, що майже всі питання можна вирішити на місці. Я вважаю це основним досягненням реформи з децентралізації. Коли я йшов на вибори, це було моїм основним гаслом — наближення послуг до людини. Це відбулося, і ми працюємо над собою, щоб було ще краще.
Важливо і те, що у нас повне взаєморозуміння з депутатським корпусом, з органами державної влади.

Читайте також:  В Олександрії, через ДТП, заблоковано рух на одному з жвавих перехресть міста (ФОТО)

– Ваша ОТГ, як мені здається, сама розтягнута в Україні. Від Костянтинівки до Ізмайлівки, що входять в громаду, кілометрів 50. І до Приютівки деяким точно також, як до Олександрії, добиратися. Ви у всіх ваших 17 населених пунктах буваєте? І як часто?

– Намагаюся порівну приділяти увагу всім населеним пунктам. Нам пощастило, у нас 80-90 відсотків доріг на території громади на високому рівні, це дає можливість швидко дістатися куди завгодно, відвідувати всі пункти. Гарне транспортне сполучення, їм пов’язані всі населені пункти, є свій транспорт, всі старости абсолютно мобільні.
У мене графік особистого прийому громадян в усіх пунктах з певною періодичністю.

– Створюється враження, що районна влада вам якось не дуже і потрібна … На що вона впливає на території ОТГ?

– Не дивлячись на те, що ми абсолютно самостійні, є ряд функцій, які нам не передані, які залишаються в зоні відповідальності райради і РДА. З 1 січня цього року нам передані всі повноваження райвідділу освіти, всі школи та садочки тепер на утриманні громади.

А медицина — амбулаторії, ФАПи, розміщені на нашій території, — управляється районним Центром надання первинної допомоги. У питаннях місцевої медицини ми також співпрацюємо з районною лікарнею — наші жителі повинні отримувати там послуги другого рівня, ми фінансуємо райлікарні. У нас є центр по обслуговуванню одиноких громадян, він теж районного підпорядкування, ми частково його фінансуємо. Є центр соціальних служб для молоді, служба дітей.

Можливо, це правильно для перехідного періоду, що вони підпорядковуються району, але ми готуємося до того, щоб взяти на себе всі ці служби. Реформа по децентралізації передбачає, що через деякий час районні держадміністрації будуть розформовані, перестануть існувати в тому вигляді, в якому вони перебувають зараз, будуть або префектури, або райони більшого масштабу. Ми готуємося, у нас є можливість забезпечити громадян усіма послугами на кращому рівні.
А так нині ми партнери з районною адміністрацією, у нас хороші відносини — рівноправне партнерство.

– На території вашої громади — вугільний розріз «Костянтинівський». Це головний біль для вас або, можливо, золота жила в майбутньому?

Читайте також:  На Кіровоградщині в`язню до колонії передали чай з наркотиками

– Розріз жити не заважає. Але це величезна територія, статус якої сьогодні не визначено. За використання землі ми не отримуємо ні оренди, ні податку на землю. Там величезні поклади бурого вугілля, але, на жаль, кон’юнктура ринку не дозволяє розвивати буровугільну галузь, вона ринку не цікава. Було багато пропозицій — отримувати синтез-газ, гірський віск, просто спалювати вугілля, але поки успішних проектів немає. Звичайно, від цього страждає в першу чергу село Березівка, біля якого цей розріз, більшість жителів раніше на ньому працювали. У підсумку — втрачає і громада.

– Чув, що у вас є великий, масштабний, що не сільського рівня проект.

– У нас в кожному населеному пункті так ревно ставляться, коли якомусь іншому селу приділяється більше уваги… У мене величезне бажання, щоб у всіх населених пунктах були хороші дороги й вони були сучасно освітлені. Але є й амбітні проекти. У нас є великий проект, проект мрії, з будівництва пішохідного мосту через Інгулець, який з’єднає Приютівку і Войнівку. Там зараз працює паром, але ми хочемо забезпечити безпечне повноцінне сполучення між селами. У нас вже є проект, і ми найближчим часом приступимо до його реалізації. Це дорого, на жаль, є побоювання, що ми не зможемо його побудувати за один рік, але ми зараз активно шукаємо ресурси, щоб втілити ідею в життя.

Разом з цим ми зараз реалізуємо проект по будівництву адміністративного центру в селі Войнівка. Кілька років тому приміщення колишньої сільради підпалили, воно згоріло, зараз сільрада перебуває в клубі. Торік, за сприяння нашого народного депутата від округу Анатолія Кузьменка, з бюджету виділили деякі кошти, на 60 відсотків побудовано нову будівлю адміністративного центру. Будівля є, залишилися внутрішні роботи та облаштування території. Плануємо залучити кошти з держбюджету і в цьому році, щоб завершити проект. Я навіть вважаю, що проект цієї будівлі міг би стати типовим для всіх подібних будівель по всій Україні. Він цікавий, передбачений не тільки сільрада, а й місце для центру надання адміністративних послуг, поштове відділення, конференц-зал, де могли б люди збиратися для будь-яких заходів.
– Нехай все у вас вийде!

БЕЗ КОМЕНТАРІВ