В олександрійській галереї VashArt відкрилася фотовиставка «Життя на війні»

124

В олександрійській художній галереї VashArt  (вул. Чижевського, 8) відкрилася фотовиставка, присвячена захисникам України від російської агресії та волонтерам, повідомляє «Голос Громади».

Як можна здогадатися з назви, цього разу тематика виставки, запропонована її організаторами, була зовсім не розважальною: це велика серія документальних фотознімків, зроблених волонтерами – своєрідний звіт їхньої роботи протягом всіх п`яти років гібридної війни, нав`язаної нам агресором.

Крім фоторобіт, окрему експозицію склали різноманітні, так звані артефакти війни – гільзи від снарядів крупнокаліберної артилерії, стволи ПТУРів, осколки російських мін і ракет «Град», що сіяли смерть на наших військових позиціях (як сказала засновниця галереї Ірина Кваша, краще б таких експонатів ніколи не бачити на власні очі на нашій землі)…

І особливе місце займають на виставці легендарні прапори – Державний та Олександрійський. Свого часу вони побували у найпекельнішому місці антитерористичної операції – у донецькому аеропорту. Олександрійський захисник цього об`єкта, «кіборг» Олександр Мусулега  повернув їх до нашого міста з підписами своїх бойових побратимів після закінчення оборони аеропорту.

Відкриття виставки стало справжнім урочистим заходом, спрямованим на вшанування щоденного і на перший погляд, невидимого з мирної території України подвигу добровольців-захисників та їхніх вірних помічників волонтерів. На цю урочистість пришли бійці-ветерани, їхні близькі, волонтери.  Присутніх привітали ініціаторка заходу, координатор олександрійського Центру волонтерів Ірина Кабанова, голова місцевої Спілки військовослужбовців-ветеранів АТО Олександр Михайлик. Оплесками і квітами, стоячи, присутні віддали окрему пошану батькам та іншим членам родин бійців, загиблих на сході України (нагадаємо, російсько-українська війна забрала життя 30-ти захисників з Олександрійщини)…

Мати добровольця Олександра Козенка Віра Козенко у своєму виступі зокрема висловила дуже ємку думку: «Хочеш допомогти – не чекай, поки тебе попросять». Вона та її донька всі ці роки були і залишаються активними волонтерами. «У 14-му році, коли все це розпочалося, вихователька дитсадка, до якого тоді ходила моя Мілена, якось каже мені: а ви знаєте, ваша донька дала нам урок патріотизму. Каже: зараз всі допомагають армії, а чому це наш дитсадок нічого не робить?  І після того діти садочка з вихователями справді включилися в цю роботу, посилаючи різноманітні подарунки власного виготовлення на передову», – сказала пані Віра. (Посмішки і гарячі аплодисменти присутніх, 11-річна Мілена від такої уваги зніяковіло опустила очі і залилась густим рум`янцем). Її брат Олександр служив у складі батальйону територіальної оброни «Київська Русь» і загинув у вересні 2014-го  на блокпосту поблизу Чорнухиного під час обстрілу російською артилерією, було йому 24 роки. Іменем героя названа олександрійська вулиця…

Читайте також:  У Приютівській ОТГ встановлять ще 4 камери, які «вміють» розпізнавати номерні знаки автомобілів

Такими ж короткими, але зворушливими спогадами поділилися й інші волонтери, а також ветерани. Зокрема Володимир Гориславець наголосив на тому жахливо злиденному матеріальному стані, у якому перебували на початку літа  2014-го антитерористичні сили. Ні одягу, ні харчування, ні зброї: «Наш батальйон «Донбас» нараховував трохи більше 60-ти чоловік. І на всіх – 5 одиниць вогнепальної зброї. Добували собі озброєння фактично голіруч, як могли і яке могли…» У зв`язку з цим він, а також інші бійці неодноразово наголосили на надзвичайній важливості допомоги найрізноманітніших верств олександрійців, котрі у найтяжчі роки цієї війни ділилися останнім, що мали або чим могли: починаючи від продуктів харчування, одягу та закінчуючи дитячими малюнками. Центнерами і тоннами вантажили волонтери таку допомогу олександрійців і доставляли її в найгарячіші точки АТО, де бійці зустрічали їх, як рідних. І ця допомога, на його переконання, попри всю гігантську роботу, виконану державою з відродження української армії, все також залишається актуальною і нині.

А ветеран Сергій Лозовий, санінструктор артроти, окремо зауважив на факті, скільки наших захисників врятували придбані волонтерами на кошти звичайних жителів міста такі життєво необхідні і дуже дороговартісні прилади, як нічні приціли, тепловізори, 30 портативних радіостанцій тощо. «Ви заслуговуєте не просто подяки, а поклону до землі», – сказав один з бійців-ветеранів, звертаючись до Ірини Кабанової.

Читайте також:  Рада старійшин при Кіровоградській облдержадміністрації знову запрацює

Життя на передовій, як воно є – таких розповідей було чимало протягом вечора. Олександр Мусулега  прокоментував один з найвражаючих, на наш погляд, фотознімків: єдина з усіх чорно-біла світлина, крізь «скелет» руїн залізобетонних конструкцій аеропорту та покрученої вибухами арматури в центрі заднього плану видніється підбитий російський танк… Власне, тут і коментарі не потрібні.

Спогад іншого бійця, що закарбувався йому в пам`ять: «Ми проїжджали на БТРі через один з населених пунктів «сірої зони». Зустрілася нам якась випадкова молода пара з дитиною. Вирішили зупинитися і пригостити хлопчика чимось смачним, що нам прислали з дому. І цей, на вигляд 5-річний хлопчик, замість подяки (якої ми й не чекали, адже він ще зовсім малий, та й ставлення жителів до нас у таких місцях буває дуже різним) раптом каже: «Слава Україні!» Комусь може здатись –  нічого особливого, але тільки не нам: ми були зворушені до сліз і потім цю дитину згадували всю дорогу…

І подібні цим звичайні, неформальні і «непарадні» розповіді учасників АТО-ООС про будні служби з її тяготами та розрадами, спогади про своїх загиблих побратимів також не залишали байдужими багатьох з присутніх заходу: слухаючи їх, люди витирали сльози…

Ідея цього далеко не ординарного заходу належить Ірині Кабановій та  Ірині Трофимовій. На запитання «Голосу Громади», чи можна перелічити найбільш активних за попередні роки волонтерів, Ірина Кабанова відмовилась: «Це дуже складно і головне – буде необ`єктивно та нечесно виділяти «найактивніших». Наберуться сотні і тисячі олександрійців. Наприклад, літня людина з пенсією у 1600 приносила двісті гривень, або ділилася своїми зовсім скромними продуктовими припасами, а хтось, більш заможний, допомагав на тисячі гривень. Ну і як тут визначити, хто з них «заслуженіший»? Всі ці роки кожен з таких людей робив, що міг. Можу лише сказати, з ким разом ми починали: Вікторія Тригуб, Євгенія Мороз, Любов Мороз, Оксана Новікова, Алла і Сергій Фрідмани, Наталія і Сергій Арьєви та інші. Неможливо всіх згадати і назвати: це школи, дитсадки, підприємства, Анатолій і Сергій Кузьменки  дуже допомагали (хоча вони просили про це не розповідати) – одним словом, це ті, з ким ми починали разом і потім всі п`ять років йшли пліч-о пліч. Знаєте, коли ми спочатку винаймали приміщення для центру, то розраховували щонайбільше на півроку. Бо кожен з нас думав: ну яка у нас може бути війна, 21-е століття! А потім довелося ще на півроку, далі ще на рік, на другий… Зараз вже нерідко можна почути: «українці за ці роки втомилися від війни». Як сказали щойно наші  ветерани і волонтери (і я з ними цілком згодна), якщо хтось із громадян України справді вважає, що він «втомився від війни», то нехай для нього не буде несподіванкою, коли на його вулиці наступного дня з`являться російські танки…

Читайте також:  Олександрійські рятувальники провели профілактичну роботу щодо запобігання загибелі людей на водних обєктах

 Що ж до виставки – це не перший наш захід: подібну виставку ми робили ще в 2015 році, пізніше вона потрапила до фондів обласного музею. А після неї почали організовуватися  аналогічні фотовиставки в інших містах. Я рада, що таким чином ми можемо доносити до людей більше, ніж вони отримують з інтернету чи екранів телевізорів. І я вдячна, що засновниця галереї Ірина Кваша посприяла нам у цьому».

Виставка «Життя на війні» продовжується у галереї «ВашАрт».

"Жіття на війні" відкріття фотовиставки від Коордінаційного волонтерського центру Олександрії

Напередодні Дня збройних сил України (6 грудня)та в День волонтерів (5 грудня) це відео та сама виставка дуже актуальні! Дякуємо за все, що ви робите, військові! А волонтерам- за мужність поринути в пекло та жертовність..З вашим днем, волонтери!Дякую тобі, Рома Терещенко, за таке чудове відео! Ти зміг на 100 відсотків передати ту атмосферу, яка була на відкритті!

Опубліковано Vashart_gallery Середа, 4 грудня 2019 р.

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ